Політика Франції в Африці після деколонізації: від колоніального минулого до неоколоніальних зв’язків

Анотація

Анотація. У статті досліджується еволюція французької африканської політики від епохи деколонізації (1956–1962 рр.) до сучасного геополітичного переосмислення, що розгортається на тлі кризи сахельського напрямку у 2020-х рр. Мета дослідження – комплексний аналіз ключових механізмів збереження французького впливу на континенті, як системи «Françafrique», монетарного контролю через зону франку CFA, мережі двосторонніх угод про оборону та інструментів культурної дипломатії. Особлива увага приділяється структурному парадоксу французької африканської стратегії, а саме номінальне визнання суверенітету африканських держав поєднувалося з фактичним відтворенням колоніальних ієрархій через неформальні мережі, економічну залежність та військову присутність. Наукова новизна статті полягає у тому, що вона заповнює наявну в українській науці лакуну щодо системного вивчення французької постколоніальної стратегії як цілісної структури залежності, а серія державних переворотів 2021–2023 рр. у зоні Сахель інтерпретується як закономірний, структурно зумовлений результат суперечностей моделі «Françafrique», а не як сукупність ситуативних політичних криз. У статті також простежується вплив нових глобальних акторів, зокрема Китаю, Росії та Туреччини, на переформатування традиційних французько-африканських відносин. На підставі аналізу джерел і сучасних наукових дискусій автори доходять висновку про системну кризу моделі «Françafrique» та необхідність кардинального переформатування французьких підходів до Африки.