Політика відкритих даних і дослідницьких матеріалів

 

Журнал «Вісник Черкаського університету. Серія: історичні науки» підтримує принципи відкритої науки (Open Science) та дотримується міжнародних стандартів відкритості дослідницьких даних. Авторів заохочують забезпечувати відкритий доступ до дослідницьких матеріалів, якщо це не суперечить законодавству, умовам архівних установ, обмеженням щодо персональних даних або етичним нормам.

 

Це журнал із відкритим доступом. Користувачам дозволено читати, завантажувати, копіювати, поширювати, друкувати, шукати або посилатись на повні тексти статей, або використовувати їх для будь-яких інших законних цілей, не вимагаючи попереднього дозволу видавця чи автора. Це відповідає визначенню DOAJ щодо відкритого доступу.

 

Дослідницькі дані рекомендується публікувати відповідно до принципів FAIR:

Findable – дані повинні мати унікальний ідентифікатор (DOI);

Accessible – розміщення у відкритому репозиторії;

Interoperable – використання стандартних форматів;

Reusable – можливість повторного використання з належним цитуванням.

 

Типи відкритих даних:

Структуровані статистичні дані;

Корпуси дипломатичних документів;

Опитування та соціологічні дослідження;

GIS-матеріали (карти кордонів, зон конфліктів, розподілу ресурсів або гуманітарних зон);

Бази даних міжнародних організацій;

Аналітичні моделі та моделі прогнозування;

Ілюстративні матеріали;

Бібліографічні або просопографічні бази.

 

Місця розміщення наборів даних

 

Автори можуть розміщувати дані в:

інституційних репозиторіях закладів вищої освіти;

національних наукових репозиторіях;

міжнародних платформах;

спеціалізованих цифрових архівах міжнародних організацій та історико-політичних досліджень.

Усі набори даних повинні мати зареєстрований DOI.

 

Відображення даних у статті

У разі наявності відкритих даних:

DOI набору даних зазначається у тексті статті;

DOI включається до метаданих публікації;

у розділі «Джерела та матеріали» зазначається посилання на репозиторій.
Якщо доступ до даних обмежений (архівні обмеження, персональні дані тощо), автор зобов’язаний вказати причину обмеження.