Клинкова зброя у військовому мистецтві та тактиці Кримського ханства (XV–XVII ст.)

Анотація

Анотація. У статі досліджено холодну клинкову зброю війська Кримського ханства, а саме – шаблі. Проаналізовано особливості тактики кримських татар, котра була продиктована наявним наступальним озброєнням, акцентовано увагу на ближньому бою та використанню клинкової зброї. Висвітлено особливості застосування кримцями шабель на полі бою у XV–XVII ст. Мета дослідження полягає у комплексному розгляді клинкової зброї (шабель) у військовому мистецтві кримців, її застосуванню на полі бою і особливостей тактики у XV–XVII ст., крізь призму тогочасних джерел та масиву сучасної дослідницької літератури. Наукова новизна полягає у тому, що вперше у вітчизняній історіографії здійснена спроба комплексно дослідити клинкове озброєння як основну зброю кримців у ближньому бою, на прикладі окремих битв та проаналізувати особливості її тактичного застосування у військових зіткненнях і кампаніях. Описано переваги які давав цей вид зброї, як озброєння впливало на тактику та хід військових зіткнень. Висновки. Автором доведено, що шаблі були головною зброєю кримців у ближньому бою, хоча за чисельністю вона поступалась лукам, оскільки кримці віддавали перевагу дистанційному бою та постійному маневруванню. Ближній бій ніс великі ризики для легкої кінноти татар, яка не мала потужних обладунків, тому, переважно, кримці вступали у шабельний бій якщо добивали ворога (після масованого обстрілу з луків), проривались у його табір або ж атакували із засідок. Наприклад, показовим стало застосування шабель при добиванні ворога у битві при Солхаті (1434 р.), коли було розгромлене військо Генуезької республіки. Кримська кіннота шаблями добивала ногаїв у битві при Перекопі у 1548 р., після того як кочівники понесли втрат від вогню стрілецької зброї та артилерії ханства. У 1659 р. поблизу Конотопа, маючи чисельну перевагу, кримські татари атакували із засідки загін князя Семена Пожарського і майже увесь вирізали. У битвах під Цецорою (1595 р.) та Слободищем (1660 p.) татари ймовірно застосували «оманливий відступ», щоб виманити ворога на відкриту місцевість та порубати його шаблями. Очевидно, що татари вдавались до ближнього бою і застосовували шаблі зважаючи на обставини, насамперед на чисельність ворожого військ та його стан. У 1659 р. поблизу Конотопа, маючи чисельну перевагу, кримські татари атакували із засідки загін князя Семена Пожарського і майже увесь вирізали. У битвах під Цецорою (1595 р.) та Слободищем (1660 p.) татари ймовірно застосували «оманливий відступ», щоб виманити ворога на відкриту місцевість та порубати його шаблями. Очевидно, що татари вдавались до ближнього бою і застосовували шаблі зважаючи на обставини, насамперед на чисельність ворожого військ та його стан.