Konflikt polsko-ukraiński o Galicję Wschodnią w wypowiedziach i relacjach przedstawicieli państw Ententy [Польсько-український конфлікт за Східну Галичину у заявах та звітах представників країн Антанти]

Анотація

Streszczenie. 1listopada 1918 r. rozpoczęły się polsko-ukraińskie walki o Lwów, które dały początek konfliktowi o Galicję Wschodnią. W konflikcie tym celem obu walczących stron było przejęcie kontroli nad całym spornym terenem. Celem artykułu było pokazanie, iż konflikt ten był przedmiotem zainteresowania ze strony państw Ententy, które próbowały obu walczącym stronom narzucić warunki jego zakończenia. Innowacją niniejszego artykułu jest wykorzystanie mało znanych źródeł polskich, francuskich, brytyjskich i amerykańskich, przede wszystkim z czasów konferencji pokojowej w Paryżu. Znajdziemy w nich nie tylko wypowiedzi przywódców rządów Francji, Stanów Zjednoczonych i Wielkiej Brytanii, ale też relacje i opinie ich przedstawicieli z miejsc objętych walkami. Ważnym ich uzupełnieniem są wspomnienia uczestników tamtych wydarzeń oraz artykuły prasowe. Autor przychodzi do wniosku że działania dyplomatyczne państw Ententy nie przyniosły powodzenia, gdyż ani Polacy, ani też Ukraińcy nie zamierzali zrezygnować ze swoich planów wobec Galicji Wschodniej. Ostatecznie o losie Galicji Wschodniej przesądzić miała siła oręża, która była po stronie Polaków. Do zakończenia walk przyczyniło się także coraz silniejsze przekonanie, że w obliczu rosnącego zagrożenia ze strony Rosji bolszewickiej Polacy i Ukraińcy powinni nawiązać współpracę, by się mu przeciwstawić. To przekonanie zaowocować miało sojuszem militarnym i politycznym zawartym w kwietniu 1920 r. między Piłsudskim i Petlurą.

Анотація. 1 листопада 1918 р. розпочалися польсько-українські бої за Львів, які породили конфлікт за Східну Галичину. У цьому конфлікті метою обох протиборчих сторін було взяти під контроль всю спірну територію. Мета статті – показати, що цей конфлікт був предметом інтересу з боку країн Антанти, які намагалися нав’язати обом ворогуючим сторонам умови припинення конфлікту. Новизною статті є використання маловідомих польських, французьких, британських та американських джерел, насамперед з Паризької мирної конференції. До них належать не лише заяви лідерів французького, американського та британського урядів, а й розповіді та думки їхніх представників з полів битв. Вони суттєво доповнені мемуарами учасників тих подій та статтями в пресі. Автор приходить до висновку, що дипломатичні дії країн Антанти не принесли успіху, оскільки ні поляки, ні українці не збиралися відмовлятися від своїх планів щодо Східної Галичини. Остаточно долю Східної Галичини мала визначити сила зброї, яка була на боці поляків. Завершенню боротьби сприяло також щораз міцніше переконання, що напередодні зростаючої загрози з боку більшовицької Росії, поляки та українці повинні співпрацювати, щоб протистояти їй. Результатом цього переконання став військово-політичний союз, підписаний між Пілсудським і Петлюрою у квітні 1920 року.