Туреччина – ЄС: еволюція відносин від Анкарської угоди до Митного союзу

Анотація

Анотація. Мета: стаття спрямована на системне вивчення еволюції партнерства між Туреччиною та ЄС – від закладення основ Асоціації до її повної реалізації. У роботі розкриваються інструменти впровадження Анкарської угоди 1963 р. та Додаткового протоколу 1970 р., а також аналізується стратегічне значення переходу до фінальної стадії інтеграції, що завершилася створенням спільного Митного союзу в 1995 р. Визначено ключову роль Анкарської угоди як інституційного фундаменту, що заклав стратегічний вектор інтеграції Туреччини у європейський економічний простір. Наукова новизна: у дослідженні вперше детально розглянуто зв’язок між пільговими умовами торгівлі 1960-х рр. та створенням Митного союзу в 1995 р. Автор доводить, що торгові переваги допомогли Туреччині підготуватися до відкритої конкуренції з Європою. Обґрунтовано, що поетапний шлях, прописаний в Анкарській угоді, став унікальним способом поступового перенесення європейських законів та правил у правову систему Туреччини. Окрему увагу приділено Додатковому протоколу 1970 р., який визначено як «дорожню карту» для поступової ліквідації торговельних бар’єрів та впровадження принципів вільного руху товарів, капіталу та робочої сили. Встановлено, що створення Митного союзу стало кульмінацією тридцятирічної правової гармонізації. Висновки. У підсумку констатовано, що створення Митного союзу стало закономірною кульмінацією тридцятирічного підготовчого процесу. Доведено, що Рішення № 1/95 Ради Асоціації забезпечило безпрецедентний рівень інтеграції промислового сектору Туреччини у єдиний ринок ЄС без формального вступу країни до Союзу. Резюмовано, що успіх цього процесу залежав від готовності національної економіки до синхронізації з європейськими стандартами. Сформована інституційна база трансформувала Туреччину з аграрного експортера на одного з провідних промислових партнерів Співтовариства.