Сільськогосподарська кооперація як чинник відродження буряківництва в Україні в роки непу

Анотація

Анотація. Мета. Стаття присвячена аналізу ролі та організаційних механізмів діяльності сільськогосподарської кооперації в процесі відродження селянського бурякосіяння в Україні в період непу. Наукова новизна. У статті вперше комплексно висвітлено значну організаційно-господарську й фінансово-виробничу роботу спеціальної сільськогосподарської кооперації та проаналізовано її ключову роль у зростанні продуктивності селянської праці, підвищенні товарності й економічного добробуту селянських господарств. Виокремлено, що сільськогосподарська кооперація стала вищою формою організації селянського виробництва технічних культур у роки непу. Оригінальність дослідження. Робота ґрунтована на аналізі суперечності між потенційною прибутковістю буряківництва для густонаселених районів та реальною неспроможністю селян самостійно вести виробництво після руйнації поміщицьких економій. Авторки простежують історичну закономірність створення кооперативної системи «Бурякоспілка» як інструменту інтенсифікації аграрного сектору, що не мав аналогів у попередні періоди за масштабами залучення дрібних власників до вирощування цукрового буряка. Висновки. Констатовано, що реальна економічна практика фахівців кооперативної системи сприяла матеріальній підтримці селян та зростанню товарності їхніх господарств. Доведено, що сільськогосподарська кооперація відіграла ключову роль у відродженні буряківництва, перетворивши трудомістку галузь на прибуткове заняття для звичайних селян. Завдяки створенню спеціальних координаційних центрів вдалося налагодити ефективну господарську діяльність на місцях. Це забезпечило стабільне зростання кількості господарств, що вирощували цукровий буряк, та суттєво підвищило загальну товарність і продуктивність українського села в складних умовах 1920-х рр.