Російські злочини щодо галицьких музеїв на початку Другої світової війни: сучасні історичні паралелі й польсько-українська солідарність

Анотація

анотація. Метою статті є комплексний аналіз політики радянсько-партійних органів влади щодо музеїв Львова, Тернополя, Станиславова в 1939–1941 рр., та проекція більшовицької деструктивної культурної політики на повномасштабну війну, розпочату Росією проти України у 2022 р. Особливу увагу також звернуто на польсько-українську солідарність у справі порятунку культурних цінностей з українських музеїв від російських руйнувань. наукова новизна дослідження зумовлена спеціальним підходом до інтерпретації зібраного джерельного матеріалу та наукової літератури, який полягає в формуванні історичного порівняння радянської музейної політики із загрозами сучасної російської воєнної агресії. До наукового обігу вітчизняної історичної науки введено оригінальні наративи – написаний у 1939–1941 рр. щоденник директора львівського Етнографічного музею Александра прусєвіча, та, підготовлений невідомим автором, звіт про стан львівських музеїв, архівів, бібліотек у 1940 р. У документах особового походження описана атмосфера перших днів та місяців війни, а також політика партійних функціонерів щодо реорганізації східногалицьких музеїв, підпорядкування їх експозицій радянським ідеологічним потребам. висновки. З початком Другої світової війни музейне середовище Східної Галичини зазнало структурно-організаційних, кадрових, тематико-експозиційних змін. У найбільшому культурному центрі – Львові – 25 довоєнних музеїв та 70 приватних колекцій більшовики реорганізували в 5 державних музеїв – історичного, етнографічного, художньо-промислового, мистецького та літературного профілів. Ліквідовано приватні та громадські музеї – Любомирських, Дідушицьких, музей Наукового товариства імені Шевченка, вірменський, єврейський музеї. Значної шкоди і втрат галицькі музеї зазнали не внаслідок воєнних дій, а від непрофесійного переміщення та вивезення пам’яток. Культурна пам’ять про згадані події консолідує українців, поляків, литовців та інші європейські народи перед російською воєнною й окупаційною загрозою для українських музеїв. Засновані після 2022 р. польські й литовські порятункові ініціативи скеровані на матеріальну та професійну допомогу в забезпеченні музейних зібрань, фінансово-організаційну підтримку українських колег, збереження й популяризацію культурної спадщини через довготривалі музейні виставкові проєкти.