Проєкт створення єврейської гімназії у Підкарпатській Русі: виклики та реалізація

Анотація

Анотація. Мета статті полягає у комплексному аналізі процесу заснування івритської гімназії в Мукачеві у 1920-х рр. як показового кейсу трансформації єврейської освіти в умовах нової чехословацької держави. Дослідження розглядає гімназію не лише як локальну школу, але і як поле конфесійного конфлікту (між ортодоксами та сіоністами) щодо різних візій єврейської модернізації; а також як інструмент залучення транснаціональних філантропічних ресурсів у періферійний простір Підкарпатської Русі. Основою наукової новизни є зміщення фокусу розглядання процесу створення гімназії суто як конфлікту ортодоксальних та сіоністських кіл до аналізу адміністративно-правових механізмів, через які держава змогла трансформувати цей конфлікт у питання процедурної легітимності. Завдяки протоколам міської ради, листування жупанського уряду й Цивільної управи показано, як через правові механізми ортодоксальну громаду було позбавлено можливості блокувати муніципальну субвенцію на будівництво гімназії. В той же час, сам заклад був кодифікований як «культурна ціль», що сумісна з правопорядком республіки. Оригінальність дослідження виявлена у поєднанні мікроісторичного аналізу конфлікту локального виміру з вивченням транснаціональних філантропічних мереж. Окремо було відзначене «Об’єднання єврейських шкіл Підкарпатської Русі» як головному інституційному та фінансовому посереднику між ініціаторами створення гімназії та донорами з-за кордону (Англії, США, Франції) та сіоністськими центрами Моравської Острави. Цей кейс поєднується із програмами American Joint Distribution Committee («Джойнт») та ORT, які прагнули допомогти єврейському населенню Східної Європи модернізуватись. Даний підхід дозволяє нам побачити, як саме глобальні благодійні структури та місцеві актори взаємоформували рамки нової єврейської освіти в малому прикордонному місті. Висновки. Таким чином, успіх і реалізація проєкту гімназії були зумовлені не чисельною перевагою організовуючої сторони (у нашому випадку, сіоністів), а їхньою здатністю «підтримати мовою держави» - бюджетами, статутами, фінансовими звітами. Саме це допомогло вписати їх освітні амбіції у нішу політично нейтральної «культурної мети». З одного боку, чесько-словацький бюрократичний механізм обмежував автономію єврейських інституцій через режим постійного нагляду. З іншого боку, саме це відкрило простір для тих акторів, які хотіли продемонструвати процедурну лояльність і здатність залучити зовнішній капітал. У статті доводиться, що проєкт створення гімназії постає як результат складної взаємодії між місцевою громадою, транснаціональними донорами та державними структурами, що дало змогу перетворити контроверсійну сіоністську ініціативу на стабільну в подальшому інституцію освітнього простору Підкарпатської Русі.