Співдіяльність Української Гельсінської спілки і польської «Солідарності»

Анотація

Анотація. Мета – проаналізувати значення створеної політв’язнями першої української громадсько-політичної організації партійного типу – Української Гельсінської спілки і досвід співдіяльності з лідерами польської антикомуністичної опозиції на зламі 1980–90-х рр. Методологія. Застосовано історико-порівняльний метод, а також методи аналогії та синхронізації. Наукова новизна. У статті вперше публікуються матеріали записаних авторкою інтерв’ю з діячами «Солідарності, що бореться» – Піотром Глебовічем, Миколою Івановим та головою Київської організації Української Гельсінської спілки Олесем Шевченком. Оригінальність дослідження полягає в аналізі опублікованих документів з історії Української Гельсінської спілки, польської антикомуністичної опозиції, у тому числі, публікацій у пресі Польської Народної Республіки, а також спогадів учасників окреслених подій. Низка матеріалів вперше введені у науковий обіг. Висновки: 1. Україна і Польща у 1980-і роки мали різну динаміку суспільно-політичних процесів, що було обумовлене станом суспільства, яке в Україні було залякане політичними репресіями. У Польщі ніколи репресії не сягали такого масштабу і жорсткості. Комуністи, навіть співробітники органів держбезпеки, були патріотами Польщі, а не СРСР. 2. На хвилі перебудови і послаблення тоталітаризму, Польща перебувала в авангарді революційних процесів у Центрально-Східній Європі і показувала приклад іншим. Тому в середовищі Української Гельсінської спілки зреалізувалася її лідерами ідея нав’язання контактів з елітою «Солідарності». Перші зустрічі відбулися у 1989 р. 3. Двосторонні контакти дали можливість обмінюватися інформацією, отримувати українській опозиції методичну, матеріальну, моральну та політичну підтримку. 4. Контакти нових політичних лідерів Польщі й України сприяли зміні тональності у двосторонніх польсько-українських взаєминах на зламі 1980–90-х рр., що мало продовження і в наступні роки.