Антирелігійні репресії 1920-х – початку 1930-х рр. як стратегічна прелюдія до Голодомору в Україні

Анотація

Анотація. Мета статті полягає у переосмисленні антирелігійних репресій 1920-х – початку 1930-х рр. як стратегічної прелюдії до Голодомору 1932–1933 рр. в Україні. Аналізується процес формування репресивно-наглядової системи на Донеччині, доводячи, що інституційне руйнування православної церкви мало на меті ліквідацію єдиної автономної структури, здатної до організації масового спротиву селянства. Наукова новизна. У дослідженні вперше застосовано концептуальний підхід до аналізу антирелігійної політики як інструменту «соціальної інженерії» в межах підготовки геноциду. На основі архівних матеріалів реконструйовано специфіку Донеччини як «ідеологічного полігону», де відпрацьовувалися методи силового придушення релігійних громад, що передували масовому штучному голоду та системним репресіям 1932–1933 рр. Висновки. Дослідження підтверджує, що антирелігійний терор 1920-х – початку 1930-х рр. на Донеччині був не лише ідеологічним актом, а стратегічною прелюдією до Голодомору, спрямованою на деструкцію інституційної міцності церкви як головного осередку селянської солідарності. Масштабна експропріація цінностей, закриття храмів та «дедзвонізація» забезпечили тоталітарному режиму монополію на управління соціальним простором, трансформувавши традиційну громаду в атомізовану масу, позбавлену засобів колективного самозахисту. Таким чином, інституційне знекровлення релігійних спільнот стало критичним чинником соціальної інженерії, що дозволило нівелювати потенціал народного спротиву та технічно реалізувати геноцидні практики 1932–1933 рр.