Інтелігенти-кооператори перших десятиліть ХХ ст.: формування нового типу інтелігенції в українському суспільстві

Анотація

Анотація. Мета статті: Показати наслідки розвитку кооперативних форм економічної діяльності в Наддніпрянській Україні першої третини ХХ ст. для соціального становища та соціальної культури інтелігенції. Наукова новизна: Полягає у виявленні соціального прошарку з специфічною соціальною культурою та соціально-функціональними характеристиками, зумовленими розвитком кооперативного господарювання. Методологія: Пропонується метод для з’ясування ролі кооперативного руху у суспільному поступі, який автором статті названий емпіричним методом. Він передбачає використання емпіричних даних про соціальні характеристики інтелігенції, відображені в історичних джерелах, для з’ясування впливу розвитку кооперації на її соціальну культуру та соціально-функціональні характеристики. Поняття «соціальна культура» використовується у тлумаченні: притаманні для певної групи людей сталі цінності, етичні норми, традиції, принципи і логіка мислення. Поняття «соціально-функціональні характеристики» – здатність суспільного прошарку виконувати певні системно значимі завдання у суспільстві. Висновки. У першій третині ХХ ст. існувала широка сфера застосування праці інтелігенції в кооперативних організаціях. Пропагандистська та організаційна і управлінська робота у кооперативному русі здійснювалася загалом представниками інтелігентської верстви. Інтелігенцію, задіяну у сфері кооперації, називали «кооперативною інтелігенцією», «кооперативними робітниками», «свідомою селянською інтелігенцією». Частина її сформувалася у середовищі кооперативного руху з представників селянства та промислового робітництва шляхом просування на виборні керівні посади в кооперативних організаціях та набуття освітньої і професійної підготовки у кооперативних навчальних закладах. Інтелігенція була різною за своїми моральними і діловими якостями, рівнем зацікавлення кооперативною справою. Певна частина долучалася до кооперації з суто матеріальних мотивів для одержання зарплати, працюючи на штатних посадах кооперативних організацій. Працювали у кооперації й віддані кооперативній справі інтелігенти, які добре знали принципи організації кооперативного господарювання і належно виконували обов’язки керівників і службовців кооперативів та кооперативних союзів. Певна частина кооперативних працівників бачила у кооперації єдину сферу своєї діяльності, розглядала свою діяльність як своє соціальне призначення, і бачила себе окремою суспільною верствою. Остання одержала назву «селянська інтелігенція» та інші. Визначальними характеристиками цієї групи інтелігентів-кооператорів була здатність до громадської роботи серед народу, діяльність у його економічних інтересах, залежність від нього та рівня розвитку кооперації.