Православні громади Донеччини в умовах радянського режиму в 1920–80-х рр.: еволюція механізмів легалізації та обмеження діяльності

Анотація

Анотація. Мета. Дослідження спрямоване на аналіз еволюції політики радянської влади щодо православних громад Донеччини, зокрема її правових, адміністративних та репресивних аспектів у 1920–1980-х роках. Особливу увагу приділено механізмам контролю, реєстрації та обмеження діяльності релігійних організацій у контексті державно-церковних відносин. Наукова новизна. У статті систематизовано та узагальнено архівні матеріали, що розкривають специфіку радянської політики щодо православних громад Донеччини. Дослідження розкриває юридичні аспекти реєстрації та функціонування релігійних громад, механізми репресій, а також роль церкви у суспільному житті регіону. Особливу увагу приділено відмінностям у політиці радянської влади щодо церкви у різні періоди: від НЕПу до хрущовських гонінь та пізньорадянських трансформацій. Оригінальність дослідження. Робота ґрунтується на маловідомих архівних документах, які дозволяють по-новому оцінити масштаби обмежень щодо релігійних громад Донеччини. Аналіз впровадження радянських правових норм та фактичних практик дозволяє поглибити розуміння політики щодо православної церкви в регіональному контексті. Виявлені відмінності у підходах радянської влади до регулювання релігійного життя дозволяють деталізувати загальну картину державно-церковних відносин у СРСР. Висновки. Аналіз радянської політики щодо православних громад Донеччини свідчить про її багаторівневий контроль, що поєднував правові, адміністративні та репресивні механізми. Хоча офіційно релігійні громади могли функціонувати, на практиці їх діяльність постійно обмежувалася. Незважаючи на політичний тиск, православні громади продовжували існувати, адаптуючись до змін державної політики та соціальних обставин.