Неоімперська політика росіян на тимчасово окупованих українських територіях: випадок дидактичної історії

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Ю. Присяжнюк
Л. Синявська

Анотація

Анотація. Мета – провести ексклюзивний аналіз / синтез прийомів маніпулятивного використання російськими окупантами матеріалів дидактичної історії в навчальному процесі на тимчасово окупованих територіях (далі – ТОТ) України.


Наукова новизна. Пропонуємо щонайменше дві інноваційні ідеї. По-перше, нові сцієнтичні підходи до тлумачення категоріального апарату. Принципового значення набуває «понятійне розшарування» історичних назв російської «государственности» – на Російська імперія, СРСР та РФ. У своїй дидактиці росіяни міфологізують цю традицію, навмисне (штучно) надають їй «безперервного характеру». Так «створюють плацдарм» для ігнорування історії України, аналогічно тому, як вчиняють з минувшиною всіх завойованих чи підконтрольних собі країн. Проведений аналіз матеріалів, що їх окупанти рекомендують для вивчення учням на ТОТ України, переконливо це засвідчує.


По-друге, автор торкнувся важливих методологічних аспектів викладання, а по суті спекулювання на історії. Росіяни продовжують умоглядно вживати всі корисні їм терміни-міфи, що формувалися протягом століть. Серед них особливо зловживають самоідентифікацією «русские». З одного боку, у такий спосіб вони підсилюють власну «національну вищість» над іншими народами, з іншого, намагаються мінімізувати національну свідомість, гордість та окремішність українців. У надв’язуваному ними історичному контексті останні постають або як невід’ємна частина «русского мира», або навпаки – «сепаратисти», «фашисти», «нацисти» тощо. У статті наведено достатньо фактів та аргументів, аби читач міг легко переконатися: усю історію окупанти тлумачать на основі актуальних неоімперських міфів і вже в такому вигляді намагаються безапеляційно монополізувати її в навчальному процесі на ТОТ України.


Висновки. «Вписавши» у другій половині ХІХ ст. у поняття «русские» українців, росіяни вже ніколи не будуть виокремлювати їх за національною ознакою, тобто сприймати як суверенну спільноту громадян певної держави. Це мотивуватиме їхній (імперський) політикум до творення міфу про «братній народ», а далі – до нових і нових домислів. Так триватиме до початку збройного вторгнення в Україну, коли спочатку буде анексовано Крим, частково окуповано Луганщину та Донеччину (2014), а потім ще території Херсонської й Запорізької областей (2022). Як один із прийомів «на довічно» закріпитися на захоплених землях, росіяни інтенсивно експлуатуватимуть можливості освітньої системи. На ТОТ України вони одномоментно знищили український дидактичний досвід і запровадили режим вивчення історії за зразком самої РФ. По суті окупанти перетворили навчальний процес у різновид перманентної пропагандистської кампанії. Асиміляційна політика на ТОТ України з використанням історії фактично стала своєрідною підготовкою для подальших агресивних дій.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Розділ
Статті
Біографії авторів

Ю. Присяжнюк

Юрій ПРИСЯЖНЮК – доктор історичних наук, професор кафедри історії України Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, Черкаси, Україна

Л. Синявська

Лариса СИНЯВСЬКА – доктор історичних наук, професор кафедри історії України Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, Черкаси, Україна

Посилання

References

Hrytsak, Ya. (2022). How did the myth of «fraternal nations» arise and how to overcome it? Retrieved from: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/rosiysko-ukrayinska-viyna-istorychnyy-kontekst/yaroslav-grycak-yak-vynyk-mif-pro-bratni-narody [In Ukrainian].

Russian propaganda in game environments: an example of user content on Steam. (2024). Retrieved from: https://cedem.org.ua/analytics/rosiyska-propaganda-steam [In Ukrainian].

Torkunov, А. (ed.). History of Russia. (2019). 9th grade. Textbook for educational organizations. Part 1. Moscow [In Russian].

Oleksiy Mykhailovych. Retrieved from: https://uk.wikipedia.org [In Ukrainian].

Antelava, I. G. (1983). Georgians in the Patriotic War of 1812. Tbilisi [In Russian].

Kappeler, A. (2001). Mazepyns, Little Russians, Khokhlas: Ukrainians in the ethnic hierarchy of the Russian Empire. Kyivska starovyna [Kyiv antiquity], 5, 8–20 [In Ukrainian].

Donchenko, O. A., Romanenko, Yu. V. (2001). Archetypes of social life and politics (Deep regulations of psychopolitical everyday life)]. Kyiv [In Ukrainian].

FALSE: Ukraine was created by Lenin in 1922. (2022). Retrieved from: https://voxukraine.org/ru/nepravda-ukraynu-sozdal-lenyn-v-1922-godu [In Ukrainian].

Hrushevskyi, M. (1908). The end of the «Polish intrigue». Retrieved from: https://www.m-hrushevsky.name/uk/Publicistics/1908/KinecPolskojiIntrygy.html [In Ukrainian].

Galushko, K. (2017). Whose General Staff invented Ukraine? Retrieved from: https://zbruc.eu/node/61331 [In Ukrainian].

Prysiazhniuk, Yu. (2007). The Ukrainian peasantry of Dnieper Ukraine: socio-mental history of the second half of the 19th – beginning of the 20th century. Cherkasy [In Ukrainian].

Kostomarov, N. I. (1861). Response to the issues of the (Krakow) newspaper «Czas» and the magazine «Revue contemporaine». Osnova [Basis], 2, 121–135 [In Russian].

Beauvois, D. (1998). The battle for land in Ukraine 1863–1914. Poles in socio-ethnic conflicts. Kyiv [In Ukrainian].