Неоімперська політика росіян на тимчасово окупованих українських територіях: випадок дидактичної історії

Анотація

Анотація. Мета – провести ексклюзивний аналіз / синтез прийомів маніпулятивного використання російськими окупантами матеріалів дидактичної історії в навчальному процесі на тимчасово окупованих територіях (далі – ТОТ) України.

Наукова новизна. Пропонуємо щонайменше дві інноваційні ідеї. По-перше, нові сцієнтичні підходи до тлумачення категоріального апарату. Принципового значення набуває «понятійне розшарування» історичних назв російської «государственности» – на Російська імперія, СРСР та РФ. У своїй дидактиці росіяни міфологізують цю традицію, навмисне (штучно) надають їй «безперервного характеру». Так «створюють плацдарм» для ігнорування історії України, аналогічно тому, як вчиняють з минувшиною всіх завойованих чи підконтрольних собі країн. Проведений аналіз матеріалів, що їх окупанти рекомендують для вивчення учням на ТОТ України, переконливо це засвідчує.

По-друге, автор торкнувся важливих методологічних аспектів викладання, а по суті спекулювання на історії. Росіяни продовжують умоглядно вживати всі корисні їм терміни-міфи, що формувалися протягом століть. Серед них особливо зловживають самоідентифікацією «русские». З одного боку, у такий спосіб вони підсилюють власну «національну вищість» над іншими народами, з іншого, намагаються мінімізувати національну свідомість, гордість та окремішність українців. У надв’язуваному ними історичному контексті останні постають або як невід’ємна частина «русского мира», або навпаки – «сепаратисти», «фашисти», «нацисти» тощо. У статті наведено достатньо фактів та аргументів, аби читач міг легко переконатися: усю історію окупанти тлумачать на основі актуальних неоімперських міфів і вже в такому вигляді намагаються безапеляційно монополізувати її в навчальному процесі на ТОТ України.

Висновки. «Вписавши» у другій половині ХІХ ст. у поняття «русские» українців, росіяни вже ніколи не будуть виокремлювати їх за національною ознакою, тобто сприймати як суверенну спільноту громадян певної держави. Це мотивуватиме їхній (імперський) політикум до творення міфу про «братній народ», а далі – до нових і нових домислів. Так триватиме до початку збройного вторгнення в Україну, коли спочатку буде анексовано Крим, частково окуповано Луганщину та Донеччину (2014), а потім ще території Херсонської й Запорізької областей (2022). Як один із прийомів «на довічно» закріпитися на захоплених землях, росіяни інтенсивно експлуатуватимуть можливості освітньої системи. На ТОТ України вони одномоментно знищили український дидактичний досвід і запровадили режим вивчення історії за зразком самої РФ. По суті окупанти перетворили навчальний процес у різновид перманентної пропагандистської кампанії. Асиміляційна політика на ТОТ України з використанням історії фактично стала своєрідною підготовкою для подальших агресивних дій.