Десакралізація образу царської влади в пресі та агітаційних матеріалах анархістів в українських губерніях на початку ХХ ст.

Анотація

Анотація. У другій половині ХІХ ст. ідеї анархізму почали проникати до Російської імперії, але їхній суттєвий вплив став помітним лише згодом. В Україні в 1903 – 1904 рр. сформувалися анархістські групи у Ніжині та Одесі, а пізніше – у Харкові, Нікополі, Херсоні, Ялті, Сімферополі, та ін. Незважаючи на проблеми з фінансуванням і конкуренцію з іншими партіями, анархісти активно розвивали свою пропагандистську та видавничу діяльність.

Наукова новизна. У 1904 р. анархістський рух набув поширення, охопивши значні людські маси, які боролися проти існуючого режиму. Пропаганда анархістів розповсюджувалася всіма доступними методами, і вже до середини 1905 р. їхня література продавалася у книгарнях. Однак, зі зростанням інтересу населення, ці видання почали конфісковувати та і врешті вони зникли з вільного обігу. Втім, анархісти активно друкували і розповсюджували листівки, газети та брошури, адресні та орієнтовані для різних верств населення. Ототожнення влади і капіталу відкривало широке поле для маневру в політичному полі, з одного боку, дозволяючи морально виправдовувати експропріацію власності, з іншої – вести підривну діяльність супроти царизму. Десакралізація царської влади та антиклерикальний посил стали важливими аспектами анархістської пропаганди, спрямованої на підрив авторитету держави та церкви, а незаконне привласнення багатств і земель, що, на їхню думку, призводило до голоду і зубожіння населення, дозволяло пропаганді знаходити відгук у маргінальних прошарках населення. Критика судової системи, проявлялась у закликах до народних судів та вігілантизму в його найрізноманітніших проявах.

Висновки. Анархісти сприяли розповсюдженню антимілітарних настроїв в часи російсько-японської та Першої світової воєн, які виявилися вкрай невдалими для царизму. Анархістська преса ефективно використовувала емоційну маніпуляцію, десакралізуючи владу і капіталізм, адаптуючи свою риторику для різних цільових аудиторій. Поточне дослідження є спробою поглянути на анархістську пресу з двох різних сторін – з боку раціональної аргументації у переконанні населення в необхідності повалення державного устрою, а також з точки зору маніпулювання емоціями шляхом застосування публіцистичних прийомів. Надається аналіз лексики, образності та метафор, що найчастіше фігурували як в пресі, так і в агітаційних матеріалах анархістських організацій.