Повсякденні умови праці українського селянства в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі Уманського повіту Київської губернії

Анотація

Анотація. Метою статті є аналіз на прикладі Уманського повіту Київської губернії умов щоденної праці українського селянства, його ставлення до землі як однієї з найбільших цінностей, що безпосередньо впливало на світобачення, зв’язок між способом життя хліборобів, їх побутом та менталітетом у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Наукова новизна статті полягає в тому, що на основі архівних та періодичних джерел доповнено регіональний аспект історії українського селянства, адже висвітлено повсякденне буття сільських трударів одного з найбільших та найчисельніших повітів Київської губернії та й Правобережжя загалом.

Висновки. Розглянуто значення землі як найбільшої цінності та головного джерела існування, що істотно впливало на становлення менталітету українського селянства. Зазначено, що культ праці був визначальним у селянському світогляді, однак були й табуйовані для сільськогосподарської праці дні, що переважно припадали на православні церковні свята. Сільські трудівники не завжди продуктивно використовували свої наділи. На рентабельність селянських угідь безпосередньо впливали й черезсмужжя, нестача тяглової худоби, недостатнє удобрення земель, відсутність належного сільськогосподарського реманенту та й певною мірою консервативність українського селянства, яке відзначалося індиферентністю до агрономічних і агротехнічних нововведень. Проаналізовано місцеві періодичні видання другої половини ХІХ – початку ХХ ст., які стали джерелом висвітлення проблеми оренди земель, найму на сезонні роботи селян, недостатнього розуміння виробничих процесів, що породжували нещадні умови праці та в багатьох випадках призводили до травматизму. Малоземелля та скрутне матеріальне становище змушувало селян погоджуватися іноді на найгірші та несправедливі умови найму аби лише отримати завдаткові виплати, чим користувалися управителі поміщицькими маєтками. Наголошено, що вимушене скрутними економічними обставинами наймитування у поміщицьких економіях навіть в пореформений період породжувало в тогочасному суспільстві справедливі паралелі з працею селян у період кріпацтва, адже поряд з кабальними умовами праці часто зустрічалися ще й тілесні покарання як метод впливу й утвердження низького соціального статусу селян. Одним із найпоширеніших видів робіт, що найчастіше призводили до виробничого травматизму були роботи на молотильних машинах та праця на млинах. У тогочасних періодичних виданнях зазначалося, що ніяк не вирішувалася проблема страхування та компенсації і потерпілі, окрім фізичних страждань на довгий час, а той назавжди втрачали можливість працювати. Розглянуто питання праці селянських дітей-робітників, які були постійною допомогою батькам. Окрім того, важливим етапом соціалізації кожної дитини було виконання певних видів робіт у відповідному віці.